корифей
КОРИФЕ́Й, я, ч.
1. У давньогрецькій трагедії – керівник і заспівувач хору.
Коли хор скінчив співати, Меценат злегка кивнув головою корифеєві (Леся Українка).
2. рідко. Танцівник кордебалету, який виконує сольні партії.
Корифей виступає в першій лінії кордебалету, а також виконує невеликі сольні танці (з наук.-попул. літ.).
3. перен. Провідний, видатний діяч науки, мистецтва і т. ін.
Серед хитрих багатоповерхових формул і обчислень в книжках були вміщені портрети корифеїв науки (Д. Ткач);
Народний був для Ярослави першим наставником, і він же, цей сивогривий корифей театру, перший напророкував їй непересічне мистецьке майбутнє (О. Гончар);
90-ті роки XIX ст. – перші два десятиліття XX ст. багаті знаменними подіями, які сприяли розвиткові і зміцненню соціального престижу української мови .. Ці роки .. наповнювала творчість корифеїв української літератури (В. Русанівський).
Значення в інших словниках
- корифей — корифе́й іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- Корифей — У старогрецькій трагедії – проводир, глава хору. Переносне значення слова "корифей": хтось видатний, провідна особа у певній галузі науки чи мистецтва; основоположник, засновник чогось. Словник крилатих висловів
- корифей — -я, ч. 1》 У давногрецькій трагедії – керівник і заспівувач хору. 2》 Танцівник кордебалету, який виконує сольні партії. 3》 перен. Провідний, видатний діяч науки, мистецтва тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- корифей — (від гр. koryphaios — голова) — 1. В давньогрецькому театрі — проводир хору в трагедії, що був посередником між хором та акторами, з якими вступав у безпосередній контакт. 2. Провідний артист кордебалету. Словник-довідник музичних термінів
- корифей — корифе́й (від грец. κορυφαίος – вождь, ватажок) 1. У давньогрецькій трагедії керівник хору або заспівувач. 2. В сучасному розумінні – найвизначніший діяч у якійсь галузі науки, літератури, мистецтва. Словник іншомовних слів Мельничука
- корифей — Корифе́й, -фе́я, -фе́єві; -фе́ї, -фе́їв Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- корифей — КОРИФЕ́Й, я, ч. 1. У старогрецькій трагедії — керівник і заспівувач хору. Коли хор скінчив співати, Меценат злегка кивнув головою корифеєві (Л. Укр., III, 1952, 447). 2. Танцівник кордебалету, який виконує сольні партії. 3. перен. Словник української мови в 11 томах