1. Словник української мови в 11 томах

корифей

КОРИФЕ́Й, я, ч.

1. У старогрецькій трагедії — керівник і заспівувач хору.

Коли хор скінчив співати, Меценат злегка кивнув головою корифеєві (Л. Укр., III, 1952, 447).

2. Танцівник кордебалету, який виконує сольні партії.

3. перен., Провідний, видатний діяч науки, мистецтва тощо.

— Корифеї марксизму дали нам цінний дороговказ для розвитку нашої науки (Рибак, Час.., 1960, 436);

Театральна діяльність Карпенка-Карого зв’язана з тими трупами, в яких працювали корифеї українського театру — М. Кропивницький, М. Заньковецька, М. Садовський, П. Саксаганський (Життя К.-Карого, 1957 212)

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. корифей — корифе́й іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. Корифей — У старогрецькій трагедії – проводир, глава хору. Переносне значення слова "корифей": хтось видатний, провідна особа у певній галузі науки чи мистецтва; основоположник, засновник чогось. Словник крилатих висловів
  3. корифей — -я, ч. 1》 У давногрецькій трагедії – керівник і заспівувач хору. 2》 Танцівник кордебалету, який виконує сольні партії. 3》 перен. Провідний, видатний діяч науки, мистецтва тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. корифей — (від гр. koryphaios — голова) — 1. В давньогрецькому театрі — проводир хору в трагедії, що був посередником між хором та акторами, з якими вступав у безпосередній контакт. 2. Провідний артист кордебалету. Словник-довідник музичних термінів
  5. корифей — КОРИФЕ́Й, я, ч. 1. У давньогрецькій трагедії – керівник і заспівувач хору. Коли хор скінчив співати, Меценат злегка кивнув головою корифеєві (Леся Українка). 2. рідко. Танцівник кордебалету, який виконує сольні партії. Словник української мови у 20 томах
  6. корифей — корифе́й (від грец. κορυφαίος – вождь, ватажок) 1. У давньогрецькій трагедії керівник хору або заспівувач. 2. В сучасному розумінні – найвизначніший діяч у якійсь галузі науки, літератури, мистецтва. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. корифей — Корифе́й, -фе́я, -фе́єві; -фе́ї, -фе́їв Правописний словник Голоскевича (1929 р.)