1. Словник української мови в 11 томах

коритце

КОРИ́ТЦЕ, я, с. Зменш. до кори́то 1, 3.

Біля куреня.. сидить Кирило, довбає коритце для води (Мирний, V, 1955, 141);

Господиня.. винесла сухе коритце (Досв., Вибр., 1959, 76).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коритце — кори́тце іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. коритце — [коритцеи] -иц':а, ор. -иц :еим, м. (ў) -иц':і, р. мн. -теиц' Орфоепічний словник української мови
  3. коритце — -я, с. Зменш. до корито 1), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. коритце — КОРИ́ТЦЕ, я, с. 1. Зменш. до кори́то 1, 3. Біля куреня .. сидить Кирило, довбає коритце для води (Панас Мирний); Господиня .. винесла сухе коритце (Олесь Досвітній)... Словник української мови у 20 томах
  5. коритце — Коритце, -ця с. 1) ум. отъ кори́то. 2) = коритко. Шух. І. 104. Черниг. у. Словник української мови Грінченка