1. Орфоепічний словник української мови

корчитися

ко́рчитися

[корчиетиес'а]

-чус'а, -чиес':а, -чиец':а, -чац':а; нак. корц':а, корчтеис'а

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. корчитися — (мучитися в корчах) звиватися. Словник синонімів Полюги
  2. корчитися — ко́рчитися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. корчитися — -чуся, -чишся, недок. Вигинатися, кривитися в корчах; судомитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. корчитися — КО́РЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок. Вигинатися, кривитися в корчах, перев. від болю. Клубком із рота піна билась; Сама ж [Сивілла] вся корчилась, кривилась, Мов дух вселився в неї злий (І. Словник української мови у 20 томах
  5. корчитися — БО́РСАТИСЯ (робити різкі безладні рухи руками, ногами, усім тілом, намагаючись вирватися, звільнитися від когось, чогось), БИ́ТИСЯ, ША́РПАТИСЯ, ЗВИВА́ТИСЯ. Словник синонімів української мови
  6. корчитися — КО́РЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок. Вигинатися, кривитися в корчах; судомитися. Клубком із рота піна билась; Сама ж [Сивілла] вся корчилась, кривилась. Мов дух вселився в неї злий (Котл. Словник української мови в 11 томах
  7. корчитися — Ко́рчитися, -чуся, -чишся гл. Корчиться. Берест од огню корчиться. Чуб. І. 85. Барило вихопив із-за пояса пистоль, навів на ляха, що од мук корчився на палі. Стор. МПр. 131. Словник української мови Грінченка