лукавити

лука́вити

[лукавиетие]

-аўл'у, -виеш, -аўл'ат'; нак. -аў, -аўтеи

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лукавити — лука́вити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. лукавити — Хитрувати, лицемірити, крутити, кривити душею, г. лицемірствувати; (викручуватися) крутити хвостом. Словник синонімів Караванського
  3. лукавити — див. обманювати; хитрувати Словник синонімів Вусика
  4. лукавити — -влю, -виш; мн. лукавлять; недок. Хитрувати, приховуючи правду. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. лукавити — Брехати, вибріхуватися, вибрехатися, повибріхуватися, забріхуватися, забрехатися, позабріхуватися, набріхувати, набріхати, понабріхувати, зраджувати, зрадити, позраджувати, киринити, накиринювати, накиринити, понакиринювати, покиринювати, покиринити... Словник чужослів Павло Штепа
  6. лукавити — ЛУКА́ВИТИ, влю, виш; мн. лука́влять; недок. Хитрувати, приховуючи правду. Ми не лукавили з тобою, Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою (Т. Шевченко); – Не можу лукавити, – просто сказав Ісакій. Словник української мови у 20 томах
  7. лукавити — ЛИЦЕМІ́РИТИ (діяти лицемірно, виявляти нещирість), КРИВИ́ТИ ДУШЕ́Ю (СЕ́РЦЕМ), ФАЛЬШУВА́ТИ, ФАЛЬШИ́ВИТИ, КРИВОДУ́ШИТИ рідше, ФАРИСЕ́ЙСТВУВАТИ рідше, ДВОЇ́ТИ діал.; ЛУКА́ВИТИ (хитрувати, приховуючи правду); ХИТРУВА́ТИ (виявляти хитрощі); ХАНЖИ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  8. лукавити — Лука́вити, -ка́влю, -ка́виш, -ка́влять; не лука́в, не -ка́вте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. лукавити — ЛУКА́ВИТИ, влю, виш; мн. лука́влять; недок. Хитрувати, приховуючи правду. Ми не лукавили з тобою, Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою (Шевч., II, 1958, 283); Здавалося, здатні були [очі] дивитися навіть крізь стіни.. Словник української мови в 11 томах
  10. лукавити — Лукавити, -влю, -виш гл. Лукавить, фальшивить, хитрить; кривить душой. Ти (доля) не лукавила зо мною, ти другом, братом і сестрою сіромі стала. Шевч. 618. Побачите, которе з нас лукавить. К. Іов. 15. Словник української мови Грінченка