1. Орфоепічний словник української мови

любитель

люби́тель

[л'убитеил']

-л'а, ор. -леим, м. (на) -леив'і/-л'у, мн. -л'і, -л'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. любитель — люби́тель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. любитель — Аматор, нефахівець, дилетант, (чого) охочий <�ласий> до чого, фр. трохи <н. трохи фармер>; (зірок естради) обожнювач, ф. фан. Словник синонімів Караванського
  3. любитель — -я, ч. 1》 чого. Який має схильність до чого-небудь. || Який має велику пристрасть до чого-небудь. 2》 Той, хто займається улюбленою справою не як професіонал; аматор. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. любитель — див. аматор Словник чужослів Павло Штепа
  5. любитель — ЛЮБИ́ТЕЛЬ, я, ч. 1. чого. Який має схильність до чого-небудь. Перший же їх [опришків] дебют показався такий клопітливий, що не одному любителеві веселого життя .. відхотілося того всього (Г. Словник української мови у 20 томах
  6. любитель — АМА́ТОР (людина, що займається улюбленою справою без спеціальної підготовки, не як професіонал), ЛЮБИ́ТЕЛЬ, ДИЛЕТА́НТ. Повів (ув'язнений) своїми пукатими баньками нишком на аматора аеродромів (І. Багряний); Любителі шахів.. Словник синонімів української мови
  7. любитель — ЛЮБИ́ТЕЛЬ, я, ч. 1. чого. Який має схильність до чого-небудь. Безтурботно задзвенів дівочий сміх, притягуючи потроху до вогнища заробітчан із сусідніх валок, любителів веселого (Гончар, Таврія, 1952, 91); // Який має велику пристрасть до чого-небудь. Словник української мови в 11 томах