любитель
ЛЮБИ́ТЕЛЬ, я, ч.
1. чого. Який має схильність до чого-небудь.
Безтурботно задзвенів дівочий сміх, притягуючи потроху до вогнища заробітчан із сусідніх валок, любителів веселого (Гончар, Таврія, 1952, 91);
// Який має велику пристрасть до чого-небудь.
Великий любитель рідного слова, я в той же час не прихильник великої продукції [його] (Вас., IV, 1960, 56);
Він [М. К. Гудзій] — полум’яний поклонник всіх досягнень художнього слова, любитель і тонкий цінитель віршів (Рад. літ-во, 3, 1957, 37).
2. Той, хто займається улюбленою справою не як професіонал; аматор.
Астрономи-любителі перед спостереженням потоків падаючих зірок запасаються зоряними картами (Бесіди про всесвіт, 1953, 83);
Орхідея тепер завдяки зусиллям учених та квітникарів-любителів росте в оранжереях ботанічного саду (Веч. Київ, 14.ІІ 1966, 1).
Значення в інших словниках
- любитель — люби́тель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- любитель — Аматор, нефахівець, дилетант, (чого) охочий <�ласий> до чого, фр. трохи <н. трохи фармер>; (зірок естради) обожнювач, ф. фан. Словник синонімів Караванського
- любитель — [л'убитеил'] -л'а, ор. -леим, м. (на) -леив'і/-л'у, мн. -л'і, -л'іў Орфоепічний словник української мови
- любитель — -я, ч. 1》 чого. Який має схильність до чого-небудь. || Який має велику пристрасть до чого-небудь. 2》 Той, хто займається улюбленою справою не як професіонал; аматор. Великий тлумачний словник сучасної мови
- любитель — див. аматор Словник чужослів Павло Штепа
- любитель — ЛЮБИ́ТЕЛЬ, я, ч. 1. чого. Який має схильність до чого-небудь. Перший же їх [опришків] дебют показався такий клопітливий, що не одному любителеві веселого життя .. відхотілося того всього (Г. Словник української мови у 20 томах
- любитель — АМА́ТОР (людина, що займається улюбленою справою без спеціальної підготовки, не як професіонал), ЛЮБИ́ТЕЛЬ, ДИЛЕТА́НТ. Повів (ув'язнений) своїми пукатими баньками нишком на аматора аеродромів (І. Багряний); Любителі шахів.. Словник синонімів української мови