любисток
ЛЮБИ́СТОК, тку, ч. Багаторічна ароматична трав’яниста рослина родини зонтичних, корені і листя якої використовуються в народній медицині.
Бабуся достала з-за пазухи зілля: любистку, материнки, чорнобривцю, цвіту папороті (Кв.-Осн., II, 1956, 198);
Там росла тонка матіола з міцним ароматом, пахучий гострий тютюн, терпкий любисток (Ів. Ліс. казки, 1954, 56);
// Зарості цієї рослини.
Пірат, що спав біля діда на траві, схоплювався і спросоння тікав у любисток (Довж., Зач. Десна, 1957, 464);
// Настій цієї рослини.
Трьох синів мала, Ночі не спала, Їх доглядала, В чистім любистку синів своїх милих купала (Олесь, Вибр., 1958, 177).
◊ Як (мов і т. ін.) ку́паний у люби́стку див. ку́паний.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- любисток — люби́сток іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- любисток — -тку, ч. Багаторічна ароматична трав'яниста рослина родини зонтичних, корені і листя якої використовуються в народній медицині. || Зарості цієї рослини. || Настій цієї рослини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- любисток — ЛЮБИ́СТОК, тку, ч. Багаторічна ароматична трав'яниста рослина родини окружкових, корені і листя якої використовують у народній медицині. Бабуся достала з-за пазухи зілля: любистку, материнки, чорнобривцю, цвіту папороті (Г. Словник української мови у 20 томах
- любисток — Поширена в Пд. Європі лікарська багаторічна рослина родини зонтичних; квітки жовті; культивують як приправу; вважають, що корені л. підвищують любовну енергію. Універсальний словник-енциклопедія
- любисток — Люби́сток, -стку, -сткові; -би́стки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)