любисток
ЛЮБИ́СТОК, тку, ч.
Багаторічна ароматична трав'яниста рослина родини окружкових, корені і листя якої використовують у народній медицині.
Бабуся достала з-за пазухи зілля: любистку, материнки, чорнобривцю, цвіту папороті (Г. Квітка-Основ'яненко);
У роменської лагідної бабусі в хаті мирно вистукують час дивовижні старі дзиґарі з зозулею, пахне м'ятою і любистком (Б. Антоненко-Давидович);
За вікнами було поле і шлях на Шептаки, обсаджений вербами, а під вікнами біля призьби зеленіли пижма і любисток (В. Дрозд);
// Зарості цієї рослини.
Пірат, що спав біля діда на траві, схоплювався і спросоння тікав у любисток (О. Довженко);
// Настій цієї рослини.
Тепер Хотинине обличчя нависло над самим його чолом, голову йому дурманив запах тіста й запах вимитих у любистку кіс (Ю. Мушкетик);
Валя .. підмітала пижмовим віником пір'я до триноги, допомагала варити любисток для купелі (Є. Пашковський).