любисток

ЛЮБИ́СТОК, тку, ч.

Багаторічна ароматична трав'яниста рослина родини окружкових, корені і листя якої використовують у народній медицині.

Бабуся достала з-за пазухи зілля: любистку, материнки, чорнобривцю, цвіту папороті (Г. Квітка-Основ'яненко);

У роменської лагідної бабусі в хаті мирно вистукують час дивовижні старі дзиґарі з зозулею, пахне м'ятою і любистком (Б. Антоненко-Давидович);

За вікнами було поле і шлях на Шептаки, обсаджений вербами, а під вікнами біля призьби зеленіли пижма і любисток (В. Дрозд);

// Зарості цієї рослини.

Пірат, що спав біля діда на траві, схоплювався і спросоння тікав у любисток (О. Довженко);

// Настій цієї рослини.

Тепер Хотинине обличчя нависло над самим його чолом, голову йому дурманив запах тіста й запах вимитих у любистку кіс (Ю. Мушкетик);

Валя .. підмітала пижмовим віником пір'я до триноги, допомагала варити любисток для купелі (Є. Пашковський).