любитель

АМА́ТОР (людина, що займається улюбленою справою без спеціальної підготовки, не як професіонал), ЛЮБИ́ТЕЛЬ, ДИЛЕТА́НТ. Повів (ув'язнений) своїми пукатими баньками нишком на аматора аеродромів (І. Багряний); Любителі шахів.. сиділи над дошками, по півгодини обдумуючи кожен черговий хід (В. Москалець); Цей талановитий дилетант вразив Івана сміливістю думки, нечуваними скоками фантазії (П. Колесник).

ЛЮБИ́ТЕЛЬ чого (людина, що має схильність, пристрасть до чого-небудь), ОХО́ТНИК до чого і з інфін., розм., ОХО́ЧИЙ ім. Наш шофер належав до любителів швидкої їзди (М. Трублаїні); — Хороший хлопець Артем!.. Допитливий. А до книжок який охотник! (А. Головко); Охочих послухати завжди було багато (П. Козланюк).

ШАНУВА́ЛЬНИК (той, хто виявляє шану до когось, чогось, схиляється перед ким-, чим-небудь), ЦІНУВА́ЛЬНИК, ЦІНИ́ТЕЛЬ рідше, ЗВЕЛИ́ЧНИК, ЛЮБИ́ТЕЛЬ тільки чого, ПОКЛО́ННИК заст. — Дуже приємно познайомитись! Я пристрасний шанувальник вашого детективного таланту! (А. Крижанівський); Похвалившись новими образами, Прокопович був дуже радий, що знайшов доброго цінувальника, котрий втямив високе.. малярство (І. Нечуй-Левицький); Михайло Федорович Комаров був пристрасним цінителем старовини (М. Олійник); — Я став членом її (цариці) прибічної сторожі, довіреним воротарем, безумно закоханим звеличником, дорадником (Юліан Опільський); Я взагалі не великий любитель музики, але деякі штуки роблять на мене потрясаюче вражіння (І. Франко); Я, як прихильник української літератури й гарячий поклонник Вашого таланту, — позволю й собі прилучитися до прохання Спілки — щоб Ви дозволили видати в Галичині Ваші твори (М. Коцюбинський). — Пор. прихи́льник.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. любитель — люби́тель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. любитель — Аматор, нефахівець, дилетант, (чого) охочий <�ласий> до чого, фр. трохи <н. трохи фармер>; (зірок естради) обожнювач, ф. фан. Словник синонімів Караванського
  3. любитель — [л'убитеил'] -л'а, ор. -леим, м. (на) -леив'і/-л'у, мн. -л'і, -л'іў Орфоепічний словник української мови
  4. любитель — -я, ч. 1》 чого. Який має схильність до чого-небудь. || Який має велику пристрасть до чого-небудь. 2》 Той, хто займається улюбленою справою не як професіонал; аматор. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. любитель — див. аматор Словник чужослів Павло Штепа
  6. любитель — ЛЮБИ́ТЕЛЬ, я, ч. 1. чого. Який має схильність до чого-небудь. Перший же їх [опришків] дебют показався такий клопітливий, що не одному любителеві веселого життя .. відхотілося того всього (Г. Словник української мови у 20 томах
  7. любитель — ЛЮБИ́ТЕЛЬ, я, ч. 1. чого. Який має схильність до чого-небудь. Безтурботно задзвенів дівочий сміх, притягуючи потроху до вогнища заробітчан із сусідніх валок, любителів веселого (Гончар, Таврія, 1952, 91); // Який має велику пристрасть до чого-небудь. Словник української мови в 11 томах