манера

мане́ра

[манера]

-рие, д. і м. -р'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. манера — мане́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. манера — МАНІРА, штиб, мода, п. почерк, з. манорія; (поведінки) стиль, характер, з. штиль; (нахил) звичка, р. звичай, заведенція; мн. МАНЕРИ, спосіб триматися. Словник синонімів Караванського
  3. манера — -и, ж. 1》 Спосіб виконання дії; звичка діяти певним чином. За манерою чиєю — за чиєюсь звичкою. 2》 тільки мн. Спосіб поводитися, триматися в товаристві. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. манера — Повадка, поведінка, див. кшталт Словник чужослів Павло Штепа
  5. манера — МАНЕ́РА, и, ж. 1. Спосіб виконання дії; звичка діяти певним чином. Вона тремтіла й пищала, як муха в павутинні, і ця інститутська манера в немолодій жінці дратувала його (М. Словник української мови у 20 томах
  6. манера — мане́ра (франц. maniere, букв. – вправність рук) 1. Прийом, спосіб дії, звичка. 2. Відмітна риса творчості письменника, живописця, актора тещо. 3. Манери – спосіб поведінки. 4. Дерев’яна дошка з прорізаними у ній малюнками, що її використовують для нанесення малюнків на тканини, шпалери. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. манера — ПОВЕДІ́НКА (сукупність чиїх-небудь вчинків, спосіб життя певної людини, людей), ДІ́Ї, ДІ́ЯННЯ, ПОВО́ДЖЕННЯ, ПОЗИ́ЦІЯ розм., РЕ́ЧІ розм., ПОСТУПУВА́ННЯ діал., ПОСТУ́ПКИ діал., ПОВЕ́ДЕННЯ діал.; МАНЕ́РИ, ОБХО́ДЖЕННЯ розм., ОБХО́ДИНИ розм., ПОЛІ́ТИКА розм. Словник синонімів української мови
  8. манера — Мане́ра, -ри; -не́ри, -нер мані́ра = мане́ра Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. манера — МАНЕ́РА, и, ж. 1. Спосіб виконання дії, прийом; звичка діяти певним чином. Вона тремтіла й пищала, як муха в павутинні, і ця інститутська манера в немолодій жінці дратувала його (Коцюб. Словник української мови в 11 томах