мовлення

Значення в інших словниках

1. мовлення — мо́влення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. мовлення — 1. Спілкування людей між собою за допомогою мови, мовна діяльність, процес говоріння; манера говорити: правильне мовлення, мовлення іноземця, розвиток мовлення, культура мовлення, монологічне мовлення, виправляти мовлення. Літературне слововживання
3. мовлення — -я, с. 1》 Спілкування людей між собою за допомогою мови; мовна діяльність. Автоматичне мовлення — відтворення добре вивченої серії слів. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мовлення — МО́ВЛЕННЯ, я, с. 1. Спілкування людей між собою за допомогою мови; мовна діяльність. Часто риси літературної мови й діалектні риси (фонетичної системи та граматичної будови) існують паралельно; вони залежать від віку... Словник української мови у 20 томах
5. мовлення — МО́ВА (здатність людини говорити, висловлювати свої думки; система звукових і словесно-граматичних засобів, які закріплюють наслідки роботи мислення і є знаряддям спілкування людей; манера говорити), ЯЗИ́К заст., РІЧ розм., СЛО́ВО розм., ГЛАГО́Л ц.-с. Словник синонімів української мови
6. мовлення — МО́ВЛЕННЯ, я, с. 1. Спілкування людей між собою за допомогою мови; мовна діяльність. Часто риси літературної мови й діалектні риси (фонетичної системи та граматичної будови) існують паралельно; вони залежать від віку... Словник української мови в 11 томах