мовлення
мо́влення
-я, с.
1》 Спілкування людей між собою за допомогою мови; мовна діяльність.
Автоматичне мовлення — відтворення добре вивченої серії слів.
Внутрішнє мовлення — мовленнєва діяльність, яка бере участь у процесах мислення та пам'яті і не призначена для безпосереднього спілкування з іншими людьми.
Манірне мовлення — розлад мовлення, який характеризується використанням незвичних, малозрозумілих слів, що часто не відповідають змісту.
Римоване мовлення — мовлення, яке характеризується значним використанням римованих слів.
Штучне мовлення — мовлення, яке складається із незрозумілих або спотворених слів з особливим синтаксисом.
2》 Повідомлення по радіо; радіомовлення.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мовлення — мо́влення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- мовлення — 1. Спілкування людей між собою за допомогою мови, мовна діяльність, процес говоріння; манера говорити: правильне мовлення, мовлення іноземця, розвиток мовлення, культура мовлення, монологічне мовлення, виправляти мовлення. Літературне слововживання
- мовлення — [моўлеин':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
- мовлення — МО́ВЛЕННЯ, я, с. 1. Спілкування людей між собою за допомогою мови; мовна діяльність. Часто риси літературної мови й діалектні риси (фонетичної системи та граматичної будови) існують паралельно; вони залежать від віку... Словник української мови у 20 томах
- мовлення — МО́ВА (здатність людини говорити, висловлювати свої думки; система звукових і словесно-граматичних засобів, які закріплюють наслідки роботи мислення і є знаряддям спілкування людей; манера говорити), ЯЗИ́К заст., РІЧ розм., СЛО́ВО розм., ГЛАГО́Л ц.-с. Словник синонімів української мови
- мовлення — МО́ВЛЕННЯ, я, с. 1. Спілкування людей між собою за допомогою мови; мовна діяльність. Часто риси літературної мови й діалектні риси (фонетичної системи та граматичної будови) існують паралельно; вони залежать від віку... Словник української мови в 11 томах