1. Орфоепічний словник української мови

ображений

обра́жений

[ображеинией]

м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ображений — обра́жений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. ображений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до ображати. 2》 у знач. прикм. Який виражає образу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ображений — ОБРА́ЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до обража́ти. Покірний син на цей раз не стерпів, ображений і обурений старосвітськими докорами, доводив матері (Горд., II, 1959, 216); Ображений королем Лаврентій погано спав (Хижняк... Словник української мови в 11 томах
  4. ображений — ОБРА́ЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до обража́ти. Покірний син на цей раз не стерпів, ображений і обурений старосвітськими докорами (К. Гордієнко); Ображений королем Лаврентій погано спав (А. Словник української мови у 20 томах
  5. ображений — (-ого) ч.; тюр.; зневажл. Пасивний гомосексуаліст, якого всі принижують і ображають. Слово "образився" намагаються не вживати, поза як ображеними називають насильницьки "опущених", тобто зґвалтованих (А. Кудін, Як вижити у в'язниці). Словник жарґонної лексики української мови
  6. ображений — Обра́жений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)