1. Орфоепічний словник української мови

оглядач

огля́дач

[огл'адач] -ча, ор. -чеим, м. (на) -чеив'і/-чу, мн. -ч'і, -ч'іў і [огл'адач] -ача, ор. -ачем, м. (на) -ачев'і/-ачу, мн. -ач'і, -ач'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оглядач — огля́да́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. оглядач — оглядача, ч. 1》 Автор газетного, журнального і т. ін. огляду, а також особа, яка робить огляди по радіо й телебаченню. 2》 спец. Працівник, який провадить огляд чого-небудь з метою перевірки, контролю і т. ін. || Залізничник, що перевіряє технічний стан вагонів та колій. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. оглядач — ОГЛЯ́ДА́Ч, огля́дача́, ч. 1. Автор газетного, журнального і т. ін. огляду, а також особа, яка робить огляди по радіо й телебаченню. Оглядачі столичних видань не оминули такого важливого для України візиту (з газ. Словник української мови у 20 томах
  4. оглядач — ОГЛЯ́ДА́Ч, огля́дача́, ч. 1. Автор газетного, журнального і т. ін. огляду, а також особа, яка робить огляди по радіо й телебаченню. Словник української мови в 11 томах
  5. оглядач — Огля́дач, -ча м. Осматривающій. Словник української мови Грінченка