оглядач
ОГЛЯ́ДА́Ч, огля́дача́, ч.
1. Автор газетного, журнального і т. ін. огляду, а також особа, яка робить огляди по радіо й телебаченню.
Західні оглядачі зазначають, що Радянський Союз досяг великих успіхів у галузі зовнішньої політики і має намір і далі проводити політику миру (Рад. Укр., 3.І 1971, 3).
2. спец. Працівник, який провадить огляд чого-небудь з метою перевірки, контролю і т. ін.;
// Залізничник, що перевіряє технічний стан вагонів.
Оглядачі зустрічають поїзд на вхідній половині станції, перевіряючи колеса на ходу (Роб. газ., 18.ІІ 1966, 1).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- оглядач — огля́да́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- оглядач — [огл'адач] -ча, ор. -чеим, м. (на) -чеив'і/-чу, мн. -ч'і, -ч'іў і [огл'адач] -ача, ор. -ачем, м. (на) -ачев'і/-ачу, мн. -ач'і, -ач'іў Орфоепічний словник української мови
- оглядач — оглядача, ч. 1》 Автор газетного, журнального і т. ін. огляду, а також особа, яка робить огляди по радіо й телебаченню. 2》 спец. Працівник, який провадить огляд чого-небудь з метою перевірки, контролю і т. ін. || Залізничник, що перевіряє технічний стан вагонів та колій. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оглядач — ОГЛЯ́ДА́Ч, огля́дача́, ч. 1. Автор газетного, журнального і т. ін. огляду, а також особа, яка робить огляди по радіо й телебаченню. Оглядачі столичних видань не оминули такого важливого для України візиту (з газ. Словник української мови у 20 томах
- оглядач — Огля́дач, -ча м. Осматривающій. Словник української мови Грінченка