оглядач
огля́дач
оглядача, ч.
1》 Автор газетного, журнального і т. ін. огляду, а також особа, яка робить огляди по радіо й телебаченню.
2》 спец. Працівник, який провадить огляд чого-небудь з метою перевірки, контролю і т. ін.
|| Залізничник, що перевіряє технічний стан вагонів та колій.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- оглядач — огля́да́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- оглядач — [огл'адач] -ча, ор. -чеим, м. (на) -чеив'і/-чу, мн. -ч'і, -ч'іў і [огл'адач] -ача, ор. -ачем, м. (на) -ачев'і/-ачу, мн. -ач'і, -ач'іў Орфоепічний словник української мови
- оглядач — ОГЛЯ́ДА́Ч, огля́дача́, ч. 1. Автор газетного, журнального і т. ін. огляду, а також особа, яка робить огляди по радіо й телебаченню. Оглядачі столичних видань не оминули такого важливого для України візиту (з газ. Словник української мови у 20 томах
- оглядач — ОГЛЯ́ДА́Ч, огля́дача́, ч. 1. Автор газетного, журнального і т. ін. огляду, а також особа, яка робить огляди по радіо й телебаченню. Словник української мови в 11 томах
- оглядач — Огля́дач, -ча м. Осматривающій. Словник української мови Грінченка