оніміти
онімі́ти
[он'ім’ітие]
-м'ійу, -м'ійеиш
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- оніміти — онімі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- оніміти — док., заніміти, (з дива) ОТЕТЕРІТИ; (- мовця) замовкнути, заціпити <�уста> кому <н. їй заціпило>; (- звук) заглухнути; (знерухоміти) завмерти, заціпеніти; (- язик) затерпнути; недок. НІМІТИ. Словник синонімів Караванського
- оніміти — див. боятися; мовчати Словник синонімів Вусика
- оніміти — -ію, -ієш, док. 1》 Стати німим, втратити здатність говорити. || Втратити на якусь мить здатність говорити й вільно рухатися під впливом якого-небудь сильного почуття, переживання. 2》 Перестати говорити, замовкнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оніміти — ОНІМІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Стати німим, втратити здатність говорити. – Ще й онімію отут в цвинтарі в самотині, забудусь і говорити по-людській [по-людськи], – обізвалась Майбородиха (І. Словник української мови у 20 томах
- оніміти — ЗАВМЕ́РТИ (втратити на якийсь час здатність рухатися від сильного душевного потрясіння), ЗАМЕ́РТИ, ОБМЕ́РТИ, ОБМЕРТВІ́ТИ, ПОМЕРТВІ́ТИ, ЗАКЛЯ́КНУТИ, ЗАКЛЯ́КТИ, ЗАХОЛО́НУТИ, ЗАХОЛО́ТИ, ОХОЛО́НУТИ, ОХОЛО́ТИ, ПОХОЛОДІ́ТИ, ПОХОЛО́НУТИ, ПОХОЛО́ТИ... Словник синонімів української мови
- оніміти — ОНІМІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Стати німим, втратити здатність говорити. — Ще й онімію отут в цвинтарі в самотині, забудусь і говорити по-людській [по-людськи], — обізвалась Майбородиха (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- оніміти — Онімі́ти, -мі́ю, -єш гл. 1) Онѣмѣть. І язик мій оніміє. Шевч. 2) Умолкнуть. Замовкли гармати, оніміли дзвони. Шевч. 234. Словник української мови Грінченка