оніміти
ОНІМІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1. Стати німим, втратити здатність говорити.
— Ще й онімію отут в цвинтарі в самотині, забудусь і говорити по-людській [по-людськи], — обізвалась Майбородиха (Н.-Лев., IV, 1956, 281);
— Я онімів був, здичавів (Ірчан, II, 1958, 180);
Сава Григорович як онімів. Жодного слова не почули від нього фашисти (Д. Бедзик, Плем’я.., 1958, 39);
// Втратити на якусь мить здатність говорити й вільно рухатися під впливом якого-небудь сильного почуття, переживання.
Як уступив він у вісімнадцятий рік, таким він зробився красенем невимовленним, невиписаним, що хто його уперше стрічав, то й стане перед ним й оніміє (Вовчок, І, 1955, 346);
Коли поставили на стіл десять повних кошиків винограду, добродушні горці оніміли від захвату (Довж., І, 1958, 493);
Брати Милорадовичі з подиву в першу хвилину оніміли (Бурл., О. Вересай, 1959, 12).
2. Перестати говорити, замовкнути.
— Марку! подивися, Подивися ти на мене: Бач, як я змарніла? Я не Ганна, не наймичка. Я… Та й оніміла (Шевч., І, 1963, 322);
// Перестати звучати, заглухнути (про звуки взагалі).
Замовкли гармати. Оніміли дзвони (Шевч., II, 1963, 158);
Шахта. Боляче: не діє. Онімів, оглух гудок (Рудь, Дон. зорі, 1958, 96).
3. Стати цілком нерухомим; завмерти, заціпеніти.
Як зазиміє, то й жаба оніміє (Укр.. присл.., 1955, 99);
Терешко весь онімів, застиг, як стигне на морозі вода, й боявся пропустити хоч одно слово (Епік, Тв., 1958, 420).
4. Втратити на деякий час чутливість, гнучкість, здатність рухатися (про частини тіла); затерпнути.
Вам би хотілось гукнути Якимові, щоб дав допомоги звестися, та язик ваш не повертається, онімів, голос ваш заслаб, зник (Мирний, IV, 1955, 314).
Значення в інших словниках
- оніміти — онімі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- оніміти — док., заніміти, (з дива) ОТЕТЕРІТИ; (- мовця) замовкнути, заціпити <�уста> кому <н. їй заціпило>; (- звук) заглухнути; (знерухоміти) завмерти, заціпеніти; (- язик) затерпнути; недок. НІМІТИ. Словник синонімів Караванського
- оніміти — див. боятися; мовчати Словник синонімів Вусика
- оніміти — [он'ім’ітие] -м'ійу, -м'ійеиш Орфоепічний словник української мови
- оніміти — -ію, -ієш, док. 1》 Стати німим, втратити здатність говорити. || Втратити на якусь мить здатність говорити й вільно рухатися під впливом якого-небудь сильного почуття, переживання. 2》 Перестати говорити, замовкнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оніміти — ОНІМІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Стати німим, втратити здатність говорити. – Ще й онімію отут в цвинтарі в самотині, забудусь і говорити по-людській [по-людськи], – обізвалась Майбородиха (І. Словник української мови у 20 томах
- оніміти — ЗАВМЕ́РТИ (втратити на якийсь час здатність рухатися від сильного душевного потрясіння), ЗАМЕ́РТИ, ОБМЕ́РТИ, ОБМЕРТВІ́ТИ, ПОМЕРТВІ́ТИ, ЗАКЛЯ́КНУТИ, ЗАКЛЯ́КТИ, ЗАХОЛО́НУТИ, ЗАХОЛО́ТИ, ОХОЛО́НУТИ, ОХОЛО́ТИ, ПОХОЛОДІ́ТИ, ПОХОЛО́НУТИ, ПОХОЛО́ТИ... Словник синонімів української мови
- оніміти — Онімі́ти, -мі́ю, -єш гл. 1) Онѣмѣть. І язик мій оніміє. Шевч. 2) Умолкнуть. Замовкли гармати, оніміли дзвони. Шевч. 234. Словник української мови Грінченка