ординарець
ордина́рець
[ордиенареиц']
-рц'а, ор. -рцеим, м. (на) -рцеив'і/-рц'у, мн. -рц'і, -рц'іў
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ординарець — ордина́рець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- ординарець — -рця, ч. Військовослужбовець, на якого покладено обов'язки виконувати різні доручення командира або штабу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ординарець — Післанець, підручник, див. кур'єр, фельд'єгер Словник чужослів Павло Штепа
- ординарець — ОРДИНА́РЕЦЬ, рця, ч. Військовослужбовець, на якого покладено обов'язки виконувати різні доручення командира або штабу. Начальство любило [Максима], як на все здатного, моторного москаля, котрого не стид послати в ординарці (Панас Мирний)... Словник української мови у 20 томах
- ординарець — Ордина́рець, -на́рця; -на́рці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ординарець — ОРДИНА́РЕЦЬ, рця, ч. Військовослужбовець, на якого покладено обов’язки виконувати різні доручення командира або штабу. Начальство любило [Максима], як на все здатного, моторного москаля, котрого не стид послати в ординарці (Мирний, І, 1949, 230)... Словник української мови в 11 томах