1. Орфографічний словник української мови

ординарець

ордина́рець

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ординарець — [ордиенареиц'] -рц'а, ор. -рцеим, м. (на) -рцеив'і/-рц'у, мн. -рц'і, -рц'іў Орфоепічний словник української мови
  2. ординарець — -рця, ч. Військовослужбовець, на якого покладено обов'язки виконувати різні доручення командира або штабу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ординарець — Післанець, підручник, див. кур'єр, фельд'єгер Словник чужослів Павло Штепа
  4. ординарець — ОРДИНА́РЕЦЬ, рця, ч. Військовослужбовець, на якого покладено обов'язки виконувати різні доручення командира або штабу. Начальство любило [Максима], як на все здатного, моторного москаля, котрого не стид послати в ординарці (Панас Мирний)... Словник української мови у 20 томах
  5. ординарець — Ордина́рець, -на́рця; -на́рці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. ординарець — ОРДИНА́РЕЦЬ, рця, ч. Військовослужбовець, на якого покладено обов’язки виконувати різні доручення командира або штабу. Начальство любило [Максима], як на все здатного, моторного москаля, котрого не стид послати в ординарці (Мирний, І, 1949, 230)... Словник української мови в 11 томах