ординарець
ОРДИНА́РЕЦЬ, рця, ч. Військовослужбовець, на якого покладено обов’язки виконувати різні доручення командира або штабу.
Начальство любило [Максима], як на все здатного, моторного москаля, котрого не стид послати в ординарці (Мирний, І, 1949, 230);
До полку з наказом поскакав ординарець (Панч, В дорозі, 1959, 93);
— Я був ординарцем у генерала, який командував бригадою (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 11).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ординарець — ордина́рець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- ординарець — [ордиенареиц'] -рц'а, ор. -рцеим, м. (на) -рцеив'і/-рц'у, мн. -рц'і, -рц'іў Орфоепічний словник української мови
- ординарець — -рця, ч. Військовослужбовець, на якого покладено обов'язки виконувати різні доручення командира або штабу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ординарець — Післанець, підручник, див. кур'єр, фельд'єгер Словник чужослів Павло Штепа
- ординарець — ОРДИНА́РЕЦЬ, рця, ч. Військовослужбовець, на якого покладено обов'язки виконувати різні доручення командира або штабу. Начальство любило [Максима], як на все здатного, моторного москаля, котрого не стид послати в ординарці (Панас Мирний)... Словник української мови у 20 томах
- ординарець — Ордина́рець, -на́рця; -на́рці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)