панич

пани́ч

[панич]

-ниеча, ор. -ниечем, м. (на) -ниечев'і/-ниечу, кл. -ичу, мн. -ниеч'і, -ниеч'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Панич — Пани́ч прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. панич — див. пан Словник синонімів Вусика
  3. панич — -а, ч. 1》 Молодий неодружений син пана, пані (у 1 знач.). || перен., ірон., зневажл. Молода людина, яка вирізняється розбещеною поведінкою, нетрудовими звичками, підкреслено витонченими манерами і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. панич — Кручений панич, бот. багаторічна витка декоративна рослина родини берізкових із великими лійкуватими квітками. Коли б світло поширювалось із швидкістю 300 тисяч кілометрів за секунду, кожен промінь нагадував би кручений панич. (Т.1, кн.2:185). Словник поетичної мови Василя Стуса
  5. панич — ПАНИ́Ч, а́, ч. 1. іст. Молодий неодружений син пана, пані (у 1 знач.). – У нашої старої пані Малії паничі були; Таки однолітки зо мною. Вона й бере мене в покої Синкам на виграшку (Т. Шевченко); Курить щось по дорозі. Що воно біжить так прудко?... Словник української мови у 20 томах
  6. панич — БІЛОРУ́ЧКА розм. (той або та, хто цурається важкої чи брудної роботи, а також не призвичаєний до важкої, серйозної праці взагалі); ПАН ірон., ПАНИ́Ч ірон. (про чоловіка, хлопця); ПА́НІ ірон., ПА́НЯ заст., ПА́ННА ірон., ПАНЯ́НКА ірон. Словник синонімів української мови
  7. панич — Пани́ч, -ча́, -че́ві, -че́м, -ни́чу! -ничі́, -чі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. панич — ПАНИ́Ч, а́, ч. 1. Молодий неодружений син пана, пані (у 1 знач.). — У нашої старої пані Малії паничі були; Таки однолітки зо мною. Вона й бере мене в покої Синкам на виграшку (Шевч., II, 1953, 63); Курить щось по дорозі. Що воно біжить так прудко?... Словник української мови в 11 томах