1. Словник української мови в 11 томах

панич

ПАНИ́Ч, а́, ч.

1. Молодий неодружений син пана, пані (у 1 знач.).

— У нашої старої пані Малії паничі були; Таки однолітки зо мною. Вона й бере мене в покої Синкам на виграшку (Шевч., II, 1953, 63);

Курить щось по дорозі. Що воно біжить так прудко? Ага, либонь панич Льольо з сусідньої економії у гості їдуть до двору (Коцюб., II, 1955, 13);

Молодий панич, побачивши з вікна медвинського чумака, вийшов на поріг (Стельмах, І, 1962, 384);

// перен., ірон., зневажл. Молода людина, яка виділяється розбещеною поведінкою, нетрудовими звичками, надто витонченими манерами і т. ін.

Заєць був собі великий панич і дуже горда штука. Він не відповідав нічого на Їжакове привітання (Фр., IV, 1950, 64);

Тихий і слухняний, до старших привітний, став Шовкун кидатись у вічі старшим.. Зробився паничем хоч куди! (Мирний, І, 1949, 372).

2. Неодружений молодий чоловік, що належав до привілейованих верств населення.

Їй одчинив гарний панич у студентському убранні (Л. Укр., III, 1952, 582);

— Молоде ж воно, хочеться радості. А тут все сама та сама. — А що ж я їй — паничів зі Львова буду спроваджувати для розривки, чи як? (Хотк., II, 1966, 62);

// Зніжений, розпещений молодий чоловік; білоручка.

Своїм ніжним білим лицем і тонкими бровами він нагадував Вутаньці панича (Гончар, II, 1959, 168);

*У порівн. Шестірний дивився уже паничем, тендітним, чистим паничем; на йому сорочка — як сніг; каптанок — як з голочки (Мирний, І, 1954, 339).

∆ Кру́чені паничі́ див. кру́чений.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Панич — Пани́ч прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. панич — див. пан Словник синонімів Вусика
  3. панич — [панич] -ниеча, ор. -ниечем, м. (на) -ниечев'і/-ниечу, кл. -ичу, мн. -ниеч'і, -ниеч'іў Орфоепічний словник української мови
  4. панич — -а, ч. 1》 Молодий неодружений син пана, пані (у 1 знач.). || перен., ірон., зневажл. Молода людина, яка вирізняється розбещеною поведінкою, нетрудовими звичками, підкреслено витонченими манерами і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. панич — Кручений панич, бот. багаторічна витка декоративна рослина родини берізкових із великими лійкуватими квітками. Коли б світло поширювалось із швидкістю 300 тисяч кілометрів за секунду, кожен промінь нагадував би кручений панич. (Т.1, кн.2:185). Словник поетичної мови Василя Стуса
  6. панич — ПАНИ́Ч, а́, ч. 1. іст. Молодий неодружений син пана, пані (у 1 знач.). – У нашої старої пані Малії паничі були; Таки однолітки зо мною. Вона й бере мене в покої Синкам на виграшку (Т. Шевченко); Курить щось по дорозі. Що воно біжить так прудко?... Словник української мови у 20 томах
  7. панич — БІЛОРУ́ЧКА розм. (той або та, хто цурається важкої чи брудної роботи, а також не призвичаєний до важкої, серйозної праці взагалі); ПАН ірон., ПАНИ́Ч ірон. (про чоловіка, хлопця); ПА́НІ ірон., ПА́НЯ заст., ПА́ННА ірон., ПАНЯ́НКА ірон. Словник синонімів української мови
  8. панич — Пани́ч, -ча́, -че́ві, -че́м, -ни́чу! -ничі́, -чі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)