1. Орфоепічний словник української мови

панування

панува́ння

[пануван':а]

-н':а

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. панування — панува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. панування — Владарювання, володарювання, царювання, сил. гегемонія; урядування. Словник синонімів Караванського
  3. панування — -я, с. 1》 Дія за знач. панувати. 2》 рідко. Царювання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. панування — ПАНУВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. панува́ти. [Нартал:] Ти знов на мене сплів сильце: ти навернув мене у християнство. Тоді-то й почалася повна влада, безмежне панування надо мною (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
  5. панування — Панува́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. панування — ПАНУВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. панува́ти. У 90-х роках XVII ст. на Правобережній Україні розгорнулась боротьба проти польсько-шляхетського панування (Укр. іст. Словник української мови в 11 томах
  7. панування — Панува́ння, -ня с. 1) Владычество, господство. Карає він і царства, і престоли, щоб зупинить неправе панування. К. Іов. 76. 2) Царствованіе. 3) Барская жизнь. Моє панування — гірке горювання. Чуб. V. 744. Словник української мови Грінченка