панування
ПАНУВА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. панува́ти.
[Нартал:] Ти знов на мене сплів сильце: ти навернув мене у християнство. Тоді-то й почалася повна влада, безмежне панування надо мною (Леся Українка);
За скілько літ розкоші та панування вона розучилася робити-працювати, жила більше споминками про старовину та важким зітханням (Панас Мирний);
На чолі йому виступив рясний піт, він втрачав панування над собою. (І. Багряний).
2. рідко. Царювання.
За панування царя Миколая 1-го на Західній Україні в одному повітовому місті жив міщанин Лемішка (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- панування — панува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- панування — Владарювання, володарювання, царювання, сил. гегемонія; урядування. Словник синонімів Караванського
- панування — [пануван':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
- панування — -я, с. 1》 Дія за знач. панувати. 2》 рідко. Царювання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- панування — Панува́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- панування — ПАНУВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. панува́ти. У 90-х роках XVII ст. на Правобережній Україні розгорнулась боротьба проти польсько-шляхетського панування (Укр. іст. Словник української мови в 11 томах
- панування — Панува́ння, -ня с. 1) Владычество, господство. Карає він і царства, і престоли, щоб зупинить неправе панування. К. Іов. 76. 2) Царствованіе. 3) Барская жизнь. Моє панування — гірке горювання. Чуб. V. 744. Словник української мови Грінченка