панування

ПАНУВА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. панува́ти.

У 90-х роках XVII ст. на Правобережній Україні розгорнулась боротьба проти польсько-шляхетського панування (Укр. іст. ж., 1, 1960, 58);

Поклавши край пануванню експлуататорських класів, Великий Жовтень поклав край всякому.. гнітові (Рильський, III, 1956, 144);

В умовах соціалістичного ладу.. наука перетворилася в знаряддя революційного перетворення суспільства, в знаряддя панування розкріпаченої людини над силами природи, (Рад. Укр., 13.VI 1961, 1);

[Нартал:] Ти знов на мене сплів сильце: ти навернув мене у християнство. Тоді-то й почалася повна влада, безмежне панування надо мною (Л. Укр., II, 1951, 431);

За скілько літ розкоші та панування вона розучилася робити-працювати, жила більше споминками про старовину та важким зітханням (Мирний, IV, 1955, 31).

2. рідко. Царювання.

За панування царя Миколая 1-го на Західній Україні в одному повітовому місті жив міщанин Лемішка (Н.-Лев., І, 1956, 172).