1. Орфоепічний словник української мови

паралелепіпед

паралелепі́пед

[паралеилеип’іпеид]

-да, м. (на) -д'і, мн. -дие, -д'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. паралелепіпед — паралелепі́пед іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. паралелепіпед — -а, ч. Шестигранник, гранями якого є паралелограми з попарно паралельними площинами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. паралелепіпед — ПАРАЛЕЛЕПІ́ПЕД, а, ч. Шестигранник, гранями якого є паралелограми з попарно паралельними площинами. Три ребра прямокутного паралелепіпеда, що сходяться в одній вершині, називаються його вимірами (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. паралелепіпед — паралелепі́пед (грец. παραλληλεπίπεδον, від παράλληλος – паралельний і έπίπεδον – площина) шестигранник, гранями якого є паралелограми, або призма, основами якої є паралелограми. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. паралелепіпед — Призма, основи якої є паралелограмами. Універсальний словник-енциклопедія
  6. паралелепіпед — Паралелепі́пед, -да; -педи, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. паралелепіпед — ПАРАЛЕЛЕПІ́ПЕД, а, ч. Шестигранник, гранями якого є паралелограми з попарно паралельними площинами. Три ребра прямокутного паралелепіпеда, що сходяться в одній вершині, називаються його вимірами (Геом., II, 1954, 37). Словник української мови в 11 томах