1. Орфоепічний словник української мови

перевізник

переві́зник

[пеиреив'ізниек] -ка, м. (на) -ков'і/ -ку, мн. -кие, -к'іў і [пеиреив'ізник] -ниека, м. (на) -ниеков'і/-ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перевізник — переві́зник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. перевізник — -а, ч. 1》 Той, хто працює на перевозі (у 2 знач.), перевозить. 2》 Юридична чи фізична особа, якою або від імені якої укладено договір перевезення, незалежно від того, чи здійснюється фактично перевезення ним самим чи тим, хто його замінює. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. перевізник — ПЕРЕВІ́ЗНИК, а, ч. Той, хто працює на перевозі (у 2 знач.), перевозить. Здається йому, повільно Перевізник підносить весла (Л. Забашта); Деякі ж, не знаючи кажуть, що Кий був перевізником, бо нібито тоді біля Києва був перевіз з тієї сторони Дніпра... Словник української мови у 20 томах
  4. перевізник — Переві́зник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. перевізник — ПЕРЕВІ́ЗНИК, а, ч. Той, хто працює на перевозі (у 2 знач.), перевозить. Здається йому, повільно Перевізник підносить весла (Забашта, Нові береги, 1950, 42). Словник української мови в 11 томах