попроситися

попроси́тися

[попроситиес'а]

-роушус'а, -осиес':а, -осиец':а, -ос'ац':а; нак.ис'а, -роус'іц':а

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попроситися — попроси́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. попроситися — -ошуся, -осишся, док. 1》 Спитати дозволу кудись піти, зробити що-небудь. 2》 Попросити кого-небудь пустити до себе пожити, переночувати і т. ін. 3》 Попросити, щоб прийняли на якусь роботу, посаду або зарахували куди-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. попроситися — ПОПРОСИ́ТИСЯ, ошу́ся, о́сишся, док. 1. Спитати дозволу кудись піти, зробити що-небудь. Попросилася [Маруся] лягти. Їй було зимно (Г. Хоткевич); Цього дня Максим не тренувався. Сам попросився: – Хочу подивитись на інших (Д. Ткач). Словник української мови у 20 томах
  4. попроситися — ПРОСИ́ТИ що, чого, про що, з інфін., із спол. щоб, заст. о(об) чім, діал. о що (звертатися з проханням до когось; спонукати кого-небудь щось зробити), ПРОХА́ТИ, ПРОСИ́ТИСЯ з інфін. Словник синонімів української мови
  5. попроситися — ПОПРОСИ́ТИСЯ, ошу́ся, о́сишся, док. 1. Спитати дозволу кудись піти, зробити що-небудь. Попросилася [Маруся] лягти. Їй було зимно (Хотк., II, 1966, 172); Цього дня Максим не тренувався. Сам попросився: — Хочу подивитись на інших (Ткач, Арена, 1960, 132). Словник української мови в 11 томах
  6. попроситися — Попроситися, -шуся, -сишся гл. Попроситься. Словник української мови Грінченка