попрохати

Значення в інших словниках

1. попрохати — попроха́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. попрохати — -аю, -аєш, док. 1》 перех., чого, про що і без додатка, також з інфін. або зі спол. щоб. Звернутися до кого-небудь із проханням зробити щось, виконати якусь роботу або дати, подарувати чи позичити що-небудь; попросити. || тільки з інфін. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. попрохати — ПОПРОХА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. кого, що, чого, про що і без дод., також з інфін. або із спол. щоб Звернутися до кого-небудь з проханням зробити щось, виконати якусь роботу або дати, подарувати чи позичити що-небудь; попросити. Словник української мови у 20 томах
4. попрохати — ПРОСИ́ТИ що, чого, про що, з інфін., із спол. щоб, заст. о(об) чім, діал. о що (звертатися з проханням до когось; спонукати кого-небудь щось зробити), ПРОХА́ТИ, ПРОСИ́ТИСЯ з інфін. Словник синонімів української мови
5. попрохати — ПОПРОХА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. перех., чого, про що і без додатка, також з інфін. або із спол. щоб. Звернутися до кого-небудь з проханням зробити щось, виконати якусь роботу або дати, подарувати чи позичити що-небудь; попросити. Словник української мови в 11 томах
6. попрохати — Попроха́ти, -ха́ю, -єш гл. = попросити. Словник української мови Грінченка