1. Великий тлумачний словник сучасної мови

попрохати

попроха́ти

-аю, -аєш, док.

1》 перех., чого, про що і без додатка, також з інфін. або зі спол. щоб. Звернутися до кого-небудь із проханням зробити щось, виконати якусь роботу або дати, подарувати чи позичити що-небудь; попросити.

|| тільки з інфін. Запропонувати, звеліти кому-небудь зробити, виконати щось. Попрохати благословення. Попрохати пробачення.

2》 неперех., за кого. Поклопотатися за кого-небудь.

3》 перех. Запросити кого-небудь до себе в гості. Попрохати до столу.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попрохати — попроха́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. попрохати — [попрохатие] -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
  3. попрохати — ПОПРОХА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. кого, що, чого, про що і без дод., також з інфін. або із спол. щоб Звернутися до кого-небудь з проханням зробити щось, виконати якусь роботу або дати, подарувати чи позичити що-небудь; попросити. Словник української мови у 20 томах
  4. попрохати — ПРОСИ́ТИ що, чого, про що, з інфін., із спол. щоб, заст. о(об) чім, діал. о що (звертатися з проханням до когось; спонукати кого-небудь щось зробити), ПРОХА́ТИ, ПРОСИ́ТИСЯ з інфін. Словник синонімів української мови
  5. попрохати — ПОПРОХА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. перех., чого, про що і без додатка, також з інфін. або із спол. щоб. Звернутися до кого-небудь з проханням зробити щось, виконати якусь роботу або дати, подарувати чи позичити що-небудь; попросити. Словник української мови в 11 томах
  6. попрохати — Попроха́ти, -ха́ю, -єш гл. = попросити. Словник української мови Грінченка