посвітити
посвіти́ти
[посв'ітитие]
-в'ічу, поусв'ітиеш: нак. -в'іти, -в'іт'іт'
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- посвітити — посвіти́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- посвітити — -свічу, -світиш, док. 1》 неперех. Світити, випромінювати світло якийсь час. 2》 кому і без додатка, неперех. Показуючи дорогу або допомагаючи в роботі тощо, спрямувати світло в потрібному напрямі. 3》 перех. Засвітити ліхтарі, свічки і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- посвітити — ПОСВІТИ́ТИ, свічу́, сві́тиш, док. 1. Світити, випромінювати світло якийсь час. Світи [місяченьку] довше в чистім полі, Щоб нагулятись доволі. Поки відьми ще літають, Поки півні не співають, Посвіти нам... (Т. Шевченко); Ой, місяцю, посвіти, світи якомога. Словник української мови у 20 томах
- посвітити — світи́ти / посвіти́ти косо́ю. Дівувати, бути неодруженою. Дуже мене молоденькою засватано, світ білий, як ото кажуть, зав’язано, не довелось мені як слід і подівувати, косою посвітить (Д. Мордовець). Фразеологічний словник української мови
- посвітити — ПОСВІТИ́ТИ, свічу́, сві́тиш, док. 1. неперех. Світити, випромінювати світло якийсь час. Світи [місяченьку] довше в чистім полі, Щоб нагулятись доволі. Поки відьми ще літають, Поки півні не співають, Посвіти нам… (Шевч. Словник української мови в 11 томах
- посвітити — Посвіти́ти, -чу́, -тиш гл. 1) Посвѣтить. Посвіти пам. Шевч. 29. тілом посвітити. Обнажить тѣло. Треба комусь спиною посвітити — кого-то будуть сѣчъ. Ком. Н. № 99. волосом посвітити. О замужней женщинѣ: побыть безъ головного убора. Словник української мови Грінченка