1. Великий тлумачний словник сучасної мови

посвітити

посвіти́ти

-свічу, -світиш, док.

1》 неперех. Світити, випромінювати світло якийсь час.

2》 кому і без додатка, неперех. Показуючи дорогу або допомагаючи в роботі тощо, спрямувати світло в потрібному напрямі.

3》 перех. Засвітити ліхтарі, свічки і т. ін. у багатьох місцях.

4》 неперех., чим, розм. Мимоволі оголити, зробити видною частину тіла, звичайно прикриту одягом.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посвітити — посвіти́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. посвітити — [посв'ітитие] -в'ічу, поусв'ітиеш: нак. -в'іти, -в'іт'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. посвітити — ПОСВІТИ́ТИ, свічу́, сві́тиш, док. 1. Світити, випромінювати світло якийсь час. Світи [місяченьку] довше в чистім полі, Щоб нагулятись доволі. Поки відьми ще літають, Поки півні не співають, Посвіти нам... (Т. Шевченко); Ой, місяцю, посвіти, світи якомога. Словник української мови у 20 томах
  4. посвітити — світи́ти / посвіти́ти косо́ю. Дівувати, бути неодруженою. Дуже мене молоденькою засватано, світ білий, як ото кажуть, зав’язано, не довелось мені як слід і подівувати, косою посвітить (Д. Мордовець). Фразеологічний словник української мови
  5. посвітити — ПОСВІТИ́ТИ, свічу́, сві́тиш, док. 1. неперех. Світити, випромінювати світло якийсь час. Світи [місяченьку] довше в чистім полі, Щоб нагулятись доволі. Поки відьми ще літають, Поки півні не співають, Посвіти нам… (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  6. посвітити — Посвіти́ти, -чу́, -тиш гл. 1) Посвѣтить. Посвіти пам. Шевч. 29. тілом посвітити. Обнажить тѣло. Треба комусь спиною посвітити — кого-то будуть сѣчъ. Ком. Н. № 99. волосом посвітити. О замужней женщинѣ: побыть безъ головного убора. Словник української мови Грінченка