1. Орфоепічний словник української мови

проїзд

прої́зд

[проуйізд]

-зду, м. (на) -з'д'і, мн. -здие, -з'д'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проїзд — прої́зд іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. проїзд — -у, ч. 1》 Дія за знач. проїхати, проїжджати 1), проїздити. 2》 Місце, яким проїжджають куди-небудь. || Невелика вулиця, що з'єднує дві інші вулиці; провулок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. проїзд — ПРОЇ́ЗД, у, ч. 1. Дія за знач. прої́хати, проїжджа́ти¹, проїзди́ти. Все забавляло, тішило і радувало Івана. Забавляла його візницька служба, а особливо часті проїзди по многолюдних [багатолюдних] містових вулицях (І. Словник української мови у 20 томах
  4. проїзд — ПРОВУ́ЛОК (місце для проходу і проїзду між двома вулицями; невелика вулиця), ПРОЇ́ЗД, ЗАВУ́ЛОК (ЗАУ́ЛОК рідше) розм. Бродить ніч по вулицях зимових, у провулках вітром завива (В. Сосюра); Зовсім поблизу, тільки через проїзд,.. Словник синонімів української мови
  5. проїзд — Прої́зд, -ду; -ї́зди, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. проїзд — ПРОЇ́ЗД, у, ч. 1. Дія за знач. прої́хати, проїжджа́ти 1, проїзди́ти. Все забавляло, тішило і радувало Івана. Забавляла його візницька служба, а особливо часті проїзди по многолюдних містових вулицях (Фр. Словник української мови в 11 томах
  7. проїзд — Проїзд, -ду м. 1) Проѣздъ. Лучалось і проїздом завернуть, щоб переночувать. Стор. Н. 167. 2) Проѣздъ, мѣсто для проѣзда. Проїзду не дав і на ступінь. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка