1. Орфоепічний словник української мови

проїзний

проїзни́й

[пройізний]

м. (на) -зному/-з(‘)н'ім, мн. -з(‘)н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проїзний — проїзни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. проїзний — -а, -е. 1》 Придатний або признач. для їзди, пересування (про шлях, дорогу). 2》 Який надає право на проїзд яким-небудь видом транспорту. Проїзні документи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. проїзний — ПРОЇЗНИ́Й, а́, е́. 1. Придатний або признач. для їзди, пересування (про шлях, дорогу). Саги у лататті срібнім, під наморозі сивиною, Стоять у присмерку, край колій проїзних (М. Словник української мови у 20 томах
  4. проїзний — Проїзни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. проїзний — ПРОЇЗНИ́Й, а́, е́. 1. Придатний або признач. для їзди, пересування (про шлях, дорогу). Саги у лататті срібнім, під наморозі сивиною, Стоять у присмерку, край колій проїзних (Зеров, Вибр. Словник української мови в 11 томах