проїзний
проїзни́й
-а, -е.
1》 Придатний або признач. для їзди, пересування (про шлях, дорогу).
2》 Який надає право на проїзд яким-небудь видом транспорту. Проїзні документи.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- проїзний — проїзни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- проїзний — [пройізний] м. (на) -зному/-з(‘)н'ім, мн. -з(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
- проїзний — ПРОЇЗНИ́Й, а́, е́. 1. Придатний або признач. для їзди, пересування (про шлях, дорогу). Саги у лататті срібнім, під наморозі сивиною, Стоять у присмерку, край колій проїзних (М. Словник української мови у 20 томах
- проїзний — Проїзни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- проїзний — ПРОЇЗНИ́Й, а́, е́. 1. Придатний або признач. для їзди, пересування (про шлях, дорогу). Саги у лататті срібнім, під наморозі сивиною, Стоять у присмерку, край колій проїзних (Зеров, Вибр. Словник української мови в 11 томах