проїзний
ПРОЇЗНИ́Й, а́, е́.
1. Придатний або признач. для їзди, пересування (про шлях, дорогу).
Саги у лататті срібнім, під наморозі сивиною, Стоять у присмерку, край колій проїзних (М. Зеров);
Головні вулиці, як правило, мають більшу ширину проїзної частини (з навч. літ.).
2. Який надає право на проїзд яким-небудь видом транспорту.
Брати Глущуки порадились між собою і вирішили, що Антонові треба їхати додому. Вони склали свої заробітки, бо одного не вистачало, щоб купити проїзний квиток (С. Чорнобривець);
Проїзні документи.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- проїзний — проїзни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- проїзний — [пройізний] м. (на) -зному/-з(‘)н'ім, мн. -з(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
- проїзний — -а, -е. 1》 Придатний або признач. для їзди, пересування (про шлях, дорогу). 2》 Який надає право на проїзд яким-небудь видом транспорту. Проїзні документи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- проїзний — Проїзни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- проїзний — ПРОЇЗНИ́Й, а́, е́. 1. Придатний або признач. для їзди, пересування (про шлях, дорогу). Саги у лататті срібнім, під наморозі сивиною, Стоять у присмерку, край колій проїзних (Зеров, Вибр. Словник української мови в 11 томах