1. Орфоепічний словник української мови

рум'янець

рум'я́нець

[румйанеиц']

-н'ц'у, ор. -нцеим, м. (на) -н'ц'і, р. мн. -н'ц'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рум'янець — рум'я́нець іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. рум'янець — -нця, ч. 1》 Природний рожевий або червонястий колір щік, обличчя. || Жовтий відтінок забарвлення щік, обличчя хворої людини. || Почервоніння обличчя від припливу крові. || Рожевий або червонястий колір щік як результат уживання рум'ян. Палати рум'янцем. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рум'янець — Червінь Словник чужослів Павло Штепа
  4. рум'янець — РУМ'Я́НЕЦЬ, нцю, ч. 1. Природний рожевий або червонястий колір щік, обличчя. А воно молоде, то швидко і виходилося собі, оздоровіло; вже й у рум'янцях, і весела [Галя] (Марко Вовчок); Хоч і швидко пройшов він до контрольної... Словник української мови у 20 томах
  5. рум'янець — РУМ'Я́НА (косметична фарба рожевого або червоного кольору), РУМ'Я́НЦІ розм. Лице її не знало тут білил і рум'ян, але зналося зате з буйними вітрами, живлющим дощиком (В. Гжицький); — Обголив я вуса й бороду, намазав щоки рум'янцями (І. Нечуй-Левицький). Словник синонімів української мови
  6. рум'янець — Рум'янець, -нця м. Румянецъ. А в рум'янцю така сила, що всі квіти погасила. Чуб. V. 38. Словник української мови Грінченка