рум'янець

РУМ'Я́НЕЦЬ, нцю, ч.

1. Природний рожевий або червонястий колір щік, обличчя.

А воно молоде, то швидко і виходилося собі, оздоровіло; вже й у рум'янцях, і весела [Галя] (Марко Вовчок);

Хоч і швидко пройшов він до контрольної, дівчата в дослідній помітили, що рум'янець на його круглих щоках став не такий рожевий (Ю. Шовкопляс);

// Жовтий відтінок забарвлення щік, обличчя хворої людини.

У своїй прозорій жовтизні вони [клени] нагадували рум'янець сухотниці (М. Коцюбинський);

Лікарка відкриває двері крайньої палати, і Галина відразу пізнає запале, гостроносе, в хворобливих жовтих рум'янцях обличчя Григорія (М. Стельмах);

// Почервоніння обличчя від припливу крові.

Після курної кузні морозне осіннє повітря залило лице Давидові рум'янцем (А. Головко);

Обличчя раптом взялося жарким рум'янцем, очі заблищали (В. Козаченко);

Стрічні, навіть старі, йшли швидше, бадьоріше, гнані морозом. І в усіх на щоках вигравали рум'янці (А. Дімаров);

// Рожевий або червонястий колір щік як результат уживання рум'ян.

2. перен. Рожево-червоне або багряне забарвлення чого-небудь від променів сонця під час його сходу чи заходу.

В невеличкому березовому гайку, ніби в чародійному ліхтареві, догорає сонце, і кожна берізка міниться багатством барв – від .. ніжного рум'янцю на стовбурах до темно-вишневого в гіллі (М. Стельмах).

3. перен. Червоний або рожевий бік (боки) плоду, червона пляма на плоді.

Яблук рум'янець і пахощі трав Осені сипле бобровий рукав (М. Рильський).

4. тільки мн., розм. Те саме, що рум'я́на.

– Обголив я вуса й бороду, намазав щоки рум'янцями (І. Нечуй-Левицький).

5. заст. Зілля, яким рум'янилися (у 2 знач.).

◇ Зайти́ся (зали́тися) рум'я́нцем див. захо́дитися²;

(1) Облива́тися / обли́тися рум'я́нцем – дуже червоніти (від хвилювання, напливу почуттів і т. ін.).

Читаючи його [лист], я чула, що вся обливаюся рум'янцем, то знов блідну (І. Франко);

І саме тому, що від цих слів облилася [Олена] рум'янцем, Орест Білинський не знав, як йому розуміти її слова (Ірина Вільде).

(2) Рум'я́нець (рум'я́нці) на всю що́ку́ – яскравий рум'янець як ознаку здоров'я, молодості й краси.

Хороший з лиця, повновидий, рум'янець на всю щоку, з чорними, веселими очима, з чорним лискучим усом, він був перший красень на селі... (Панас Мирний).

◇ Пала́ти (паші́ти і т. ін.) рум'я́нцем (рум'я́нцями) див. пала́ти;

(3) Рум'я́нець со́рому (гні́ву, збенте́ження і т. ін.) – почервоніння обличчя, викликане яким-небудь почуттям.

Павло зблід, якось знітився і ще нижче пригнувся до столу. Далі густий рум'янець сорому за батька залив йому обличчя (І. Кириленко);

Отець Вікентій жбурляє газету на стіл і відчуває, як його обличчя щипає рум'янець гніву (М. Стельмах);

На щоках Галі спалахнув рум'янець збентеження: вона добре зрозуміла, що мав на увазі Микола Петрович (В. Владко).