славетний

Значення в інших словниках

1. славетний — (який має відому славу) славний, славнозвісний, знаменитий, прославлений, (став знаменитим небувалими вчинками) легендарний. Словник синонімів Полюги
2. славетний — славе́тний прикметник Орфографічний словник української мови
3. славетний — Уславлений, славнозвісний, світової слави, славний на весь світ, широкославний, сил. легендарний, зап. знаменитий. Словник синонімів Караванського
4. славетний — -а, -е. 1》 Який має широку славу, популярність; знаменитий. || Добре відомий багатьом, усім. || Прославлений героїчними ділами, подвигами і т. ін. || Пов'язаний з героїчними ділами, подвигами. || Який прославляє кого-небудь. 2》 розм. Гідний поваги, пошани. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. славетний — СЛАВЕ́ТНИЙ, а, е. 1. Який мав широку славу, популярність; знаменитий. Йому до вподоби було, що в їх у селі та живе такий великий чоловік, – от цілком так, як город [місто] там якийсь хвалиться іноді своїм славетним ученим чи що (Б. Словник української мови у 20 томах
6. славетний — ВИДАТНИ́Й (який виділяється серед інших якими-небудь надзвичайними рисами, якостями, особливостями), ВИЗНАЧНИ́Й, ВЕЛИ́КИЙ, БЛИСКУ́ЧИЙ підсил., ВІДО́МИЙ, ЧІ́ЛЬНИЙ, ЗНАМЕНИ́ТИЙ підсил., СЛА́ВНИЙ підсил., ЗНА́НИЙ рідше. Словник синонімів української мови
7. славетний — Славе́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. славетний — СЛАВЕ́ТНИЙ, а, е. 1. Який мав широку славу, популярність; знаменитий. Йому до вподоби було, що в їх у селі та живе такий великий чоловік,— от цілком так, як город там якийсь хвалиться іноді своїм славетним ученим чи що (Гр. Словник української мови в 11 томах
9. славетний — Славетний, -а, -е 1) Знаменитый, славный. Левч. 148. 2) Достойный, достойный уваженія. Всякому стало розумно, який справді славетний та величний у своїй простоті той сільський мир, з которого Квітка вибрав свою Марусю з її семєю поетичньою. К. Опов. 119. Словник української мови Грінченка