славетний
СЛАВЕ́ТНИЙ, а, е.
1. Який мав широку славу, популярність; знаменитий.
Йому до вподоби було, що в їх у селі та живе такий великий чоловік,— от цілком так, як город там якийсь хвалиться іноді своїм славетним ученим чи що (Гр., II, 1963, 248);
Люди тихо гомоніли, з пошаною розглядаючи славетного полковника (Кач., Вибр., 1953, 45);
// Добре відомий багатьом, усім.
Він конче мусить відвідати цей славетний заповідник (Ле, Право.., 1957, 97);
За моєї пам’яті вже не було славетної київської «конки» — незграбної споруда на колесах, що пересувалась по рейках, тягнена худющими шкапами… (Рильський, Веч. розмови, 1962, 7);
// Прославлений героїчними ділами, подвигами і т. ін.
Хіба можна забута ті славетні тридцяті роки, роки індустріалізації країни (Цюпа, Україна.., 1960, 60);
Не завадило б нікому — ні малому, ні старому — знати край славетний мій (Уп., Вірші.., 1957, 170);
// Пов’язаний з героїчними ділами, подвигами.
Солдат пройшов славетну путь До краю і до дна. І знов пройде, коли пошлють, Коли гукне війна (Воронько, Вел. світ, 1948, 6);
// Який прославляє кого-небудь.
Дивним візерунком багато слів пописано край нього [напису] про славу безіменного владаря, змальовано царя славетні вчинки (Л. Укр., І, 1952, 252).
2. розм. Гідний поваги, пошани.
Всякому стало розумно [зрозуміло], який справді славетний та величний у своїй простоті той сільський мир, з которого Квітка вибрав свою Марусю (Сл. Гр.).
Значення в інших словниках
- славетний — (який має відому славу) славний, славнозвісний, знаменитий, прославлений, (став знаменитим небувалими вчинками) легендарний. Словник синонімів Полюги
- славетний — славе́тний прикметник Орфографічний словник української мови
- славетний — Уславлений, славнозвісний, світової слави, славний на весь світ, широкославний, сил. легендарний, зап. знаменитий. Словник синонімів Караванського
- славетний — [славетнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
- славетний — -а, -е. 1》 Який має широку славу, популярність; знаменитий. || Добре відомий багатьом, усім. || Прославлений героїчними ділами, подвигами і т. ін. || Пов'язаний з героїчними ділами, подвигами. || Який прославляє кого-небудь. 2》 розм. Гідний поваги, пошани. Великий тлумачний словник сучасної мови
- славетний — СЛАВЕ́ТНИЙ, а, е. 1. Який мав широку славу, популярність; знаменитий. Йому до вподоби було, що в їх у селі та живе такий великий чоловік, – от цілком так, як город [місто] там якийсь хвалиться іноді своїм славетним ученим чи що (Б. Словник української мови у 20 томах
- славетний — ВИДАТНИ́Й (який виділяється серед інших якими-небудь надзвичайними рисами, якостями, особливостями), ВИЗНАЧНИ́Й, ВЕЛИ́КИЙ, БЛИСКУ́ЧИЙ підсил., ВІДО́МИЙ, ЧІ́ЛЬНИЙ, ЗНАМЕНИ́ТИЙ підсил., СЛА́ВНИЙ підсил., ЗНА́НИЙ рідше. Словник синонімів української мови
- славетний — Славе́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- славетний — Славетний, -а, -е 1) Знаменитый, славный. Левч. 148. 2) Достойный, достойный уваженія. Всякому стало розумно, який справді славетний та величний у своїй простоті той сільський мир, з которого Квітка вибрав свою Марусю з її семєю поетичньою. К. Опов. 119. Словник української мови Грінченка