службовий

Значення в інших словниках

1. службовий — службо́вий прикметник Орфографічний словник української мови
2. службовий — (- папери) відомчий; (- відрядження) у справах служби; (одяг) формений; (час) робочий, урядовий; (- особу) офіційний, посадовий; (- приміщення) спомагавчий, допоміжний, технічний; (вхід) неофіційний. Словник синонімів Караванського
3. службовий — -а, -е. 1》 Стос. до служби (у 2 знач.). Службові обов'язки. Службові справи. Службові собаки — група порід свійської собаки, що їх використовують при пасінні худоби, як транспортних тварин, для охорони майна і державних кордонів та ін. || Признач. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. службовий — СЛУЖБО́ВИЙ, а, е. 1. Стос. до служби (у 2 знач.). Службові обов'язки; Службові справи; Останніми часами я так обтяжений всякою службовою роботою, що не маю часу писати (М. Словник української мови у 20 томах
5. службовий — ДОПОМІ́ЖНИ́Й (признач. для подання допомоги; не основний, другорядний), ПІДСО́БНИЙ, ПОМІЧНИ́Й розм.; СЛУЖБО́ВИЙ (перев. про приміщення — не основний). Зараз риються (археологи) в степах, вони для допоміжних робіт набирають нібито навіть підлітків (О. Словник синонімів української мови
6. службовий — Службо́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. службовий — СЛУЖБО́ВИЙ, а, е. 1. Стос. до служби (у 2 знач.). Службові обов’язки; Службові справи; Останніми часами я так обтяжений всякою службовою роботою, що не маю часу писати (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
8. службовий — Службо́вий, -а, -е Служебный. Такий службовий звичай пали козацький. К. ДН. 263. Словник української мови Грінченка