1. Великий тлумачний словник сучасної мови

службовий

службо́вий

-а, -е.

1》 Стос. до служби (у 2 знач.). Службові обов'язки. Службові справи.

Службові собаки — група порід свійської собаки, що їх використовують при пасінні худоби, як транспортних тварин, для охорони майна і державних кордонів та ін.

|| Признач. для виконання обов'язків по службі.

|| Признач. спеціально для носіння на службі (про одяг).

|| Який перебуває на службі.

|| у знач. ім. службовий, -вого, ч. Те саме, що службовець.

Службова книжка заст. — посвідчення, документ, що підтверджує особу.

2》 Допоміжний, другорядний.

|| Підсобний.

Службові слова грам. — слова (сполучники, прийменники, частки), які виражають різні відношення між повнозначними категоріями слів у мові.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. службовий — службо́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. службовий — (- папери) відомчий; (- відрядження) у справах служби; (одяг) формений; (час) робочий, урядовий; (- особу) офіційний, посадовий; (- приміщення) спомагавчий, допоміжний, технічний; (вхід) неофіційний. Словник синонімів Караванського
  3. службовий — [службовией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
  4. службовий — СЛУЖБО́ВИЙ, а, е. 1. Стос. до служби (у 2 знач.). Службові обов'язки; Службові справи; Останніми часами я так обтяжений всякою службовою роботою, що не маю часу писати (М. Словник української мови у 20 томах
  5. службовий — ДОПОМІ́ЖНИ́Й (признач. для подання допомоги; не основний, другорядний), ПІДСО́БНИЙ, ПОМІЧНИ́Й розм.; СЛУЖБО́ВИЙ (перев. про приміщення — не основний). Зараз риються (археологи) в степах, вони для допоміжних робіт набирають нібито навіть підлітків (О. Словник синонімів української мови
  6. службовий — Службо́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. службовий — СЛУЖБО́ВИЙ, а, е. 1. Стос. до служби (у 2 знач.). Службові обов’язки; Службові справи; Останніми часами я так обтяжений всякою службовою роботою, що не маю часу писати (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  8. службовий — Службо́вий, -а, -е Служебный. Такий службовий звичай пали козацький. К. ДН. 263. Словник української мови Грінченка