службовий

СЛУЖБО́ВИЙ, а, е.

1. Стос. до служби (у 2 знач.).

Службові обов'язки; Службові справи; Останніми часами я так обтяжений всякою службовою роботою, що не маю часу писати (М. Коцюбинський);

До кабінету зайшов Землянський з папкою креслень і службових паперів (О. Бойченко);

Ніхто не знав, чому несподівано директор виїхав у службове відрядження (С. Журахович);

З вівтаря вийшов Навроцький – він скинув службовий одяг, залишився в чорній рясі (І. Микитенко);

// Який перебуває на службі.

З своїм братом службовим .. заводив [Проценко] сміло підхожу річ (Панас Мирний);

// у знач. ім. службо́вий, вого, ч. Те саме, що службо́вець.

Чутка про маєток у тридцять тисяч не давала нікому покою. Про його балакали й полупанки, і панки, і службові, і навіть великі пани (Панас Мирний).

2. Признач. для виконання обов'язків по службі.

Страшенно важко сидіти в сукняному віцмундирі з тісним крохмальним комірцем, але день буденний, час службовий (З. Тулуб);

Матрос з'явився раптом одного вечора перед закінченням службового часу, коли в приймальній нікого не було (Іван Ле і О. Левада).

3. Допоміжний, другорядний.

Як у справжнього художника, деталям приділене [у Ф. Кричевського] відповідне службове, підпорядковане місце (із журн.);

// Підсобний.

Є [на механізованій птахофермі] й службові приміщення – для зберігання яєць, майна, для зберігання і готування кормів, котельна тощо (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me