службовка
СЛУЖБО́ВКА, и, ж., розм.
Жін. до службо́вець.
Жодний директор та взагалі ніхто не схоче взяти службовку, яку треба ще підучувати (Ірина Вільде);
Коли літак приземлився, увійшла службовка санітарного відділу й перевірила наші посвідки про щеплення віспи (Л. Дмитерко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- службовка — службо́вка іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- службовка — -и, розм. Жін. до службовець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- службовка — СЛУЖБО́ВКА, и, ж., розм. Жін. до службо́вець. Жодний директор та взагалі ніхто не схоче взяти службовку, яку треба ще підучувати (Вільде, Сестри.. Словник української мови в 11 томах