1. Словник української мови у 20 томах

службово

СЛУЖБО́ВО.

Присл. до службо́вий 1.

Його [секретаря міськкому] всі сприймають тільки службово, тільки через його посаду, ждуть від нього рішень, холодних і несхибних (П. Загребельний);

// По службі.

Я родилася року 1863, 27 падолиста в малім містечку Гура-Гумора в буковинських горах. Звідти був батько перенесений [переведений] службово до Сучави (О. Кобилянська);

До самого літа вона не розмовляла тоді з Кукуликом, окрім як службово (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. службово — службо́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. службово — Присл. до службовий 1). || По службі. Службово-розшуковий собака — собака, що використовується в слідчій справі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. службово — СЛУЖБО́ВО. Присл. до службо́вий 1. Його [секретаря міськкому] всі сприймають тільки службово, тільки через його посаду, ждуть від нього рішень, холодних і несхибних (Загреб., День.., 1964, 227); // По службі. Словник української мови в 11 томах