службово
СЛУЖБО́ВО. Присл. до службо́вий 1.
Його [секретаря міськкому] всі сприймають тільки службово, тільки через його посаду, ждуть від нього рішень, холодних і несхибних (Загреб., День.., 1964, 227);
// По службі.
Я родилася року 1863, 27 падолиста в малім містечку Гура-Гумора в буковинських горах. Звідти був батько перенесений [переведений] службово до Сучави (Коб., III, 1956, 554);
До самого літа вона не розмовляла тоді з Кукуликом, окрім як службово (Загреб., День.., 1964, 102).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- службово — службо́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- службово — Присл. до службовий 1). || По службі. Службово-розшуковий собака — собака, що використовується в слідчій справі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- службово — СЛУЖБО́ВО. Присл. до службо́вий 1. Його [секретаря міськкому] всі сприймають тільки службово, тільки через його посаду, ждуть від нього рішень, холодних і несхибних (П. Загребельний); // По службі. Словник української мови у 20 томах