службовка
СЛУЖБО́ВКА, и, ж., розм. Жін. до службо́вець.
Жодний директор та взагалі ніхто не схоче взяти службовку, яку треба ще підучувати (Вільде, Сестри.., 1958, 533);
Коли літак приземлився, увійшла службовка санітарного відділу й перевірила наші посвідки про щеплення віспи (Дмит., Там, де сяє.., 1957, 44).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- службовка — службо́вка іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- службовка — -и, розм. Жін. до службовець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- службовка — СЛУЖБО́ВКА, и, ж., розм. Жін. до службо́вець. Жодний директор та взагалі ніхто не схоче взяти службовку, яку треба ще підучувати (Ірина Вільде); Коли літак приземлився, увійшла службовка санітарного відділу й перевірила наші посвідки про щеплення віспи (Л. Дмитерко). Словник української мови у 20 томах