1. Орфоепічний словник української мови

стерня

стерня́

[стеирн’а]

-н'і, ор. -нейу, мн. стерн'і, стереин'

дв'і стеирн'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стерня — стерня́ 1 іменник жіночого роду поле, на якому зрізано злакові рослини стерня́ 2 іменник жіночого роду зрізані біля кореня стебла злакових рослин, що стоять на пні Орфографічний словник української мови
  2. стерня — див. стебло Словник синонімів Вусика
  3. стерня — СТЕРНЯ́, і́, ж. 1. Поле, на якому зібрані хлібні рослини й залишилися лише зрізані біля кореня їх стебла. Корови ситі на стерні лежать і ремигають (І. Франко); Весело розмовляючи, розмахуючи руками, хлопці йдуть стернею (С. Словник української мови у 20 томах
  4. стерня — -і, ж. 1》 Поле, на якому зібрано хлібні рослини й залишилися лише зрізані біля кореня їхні стебла. 2》 Зрізані біля кореня стебла хлібних рослин, що стоять на пні. 3》 перен., розм. Коротке й жорстке волосся на шкірі обличчя у чоловіків. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. стерня — Стерня́, -ні́, -не́ю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. стерня — СТЕРНЯ́, і́, ж. 1. Поле, на якому зібрані хлібні рослини й залишилися лише зрізані біля кореня їх стебла. Корови ситі на стерні лежать і ремигають (Фр., XI, 1952, 179); Весело розмовляючи, розмахуючи руками, хлопці йдуть стернею (Вас. Словник української мови в 11 томах